Пародонтологія

Парадонтологія – це наука, яка вивчає структуру тканин парадонту, їх захворювання, методи лікування та профілактики. Поняття «пародонт» об’єднує комплекс анатомічних утворень: ясна, періодонт, кісткову і тканину альвеоли, цемент кореня зуба, які тісно пов’язані між собою генетично, морфологічно та функціонально, мають спільну іннервацію та кровопостачання і складають єдине ціле.

Які функції пародонта?

• бар'єрна функція;
• трофічна функція забезпечується широкою мережею капілярів і нервових закінчень;
• функція рефлекторної регуляції жувального тиску - подразнення численних нервових закінчень передається по найрізноманітнішим рефлекторним магістралям;
• пластична функція полягає в постійному відтворенні тканин, що втрачаються в ході фізіологічних або патологічних процесів (остеобласти, фібробласти і ін.);
• амортизуюча функція забезпечується наявністю колагенових, еластичних волокон періодонта і рідини, що міститься в судинах і тканинах.

Як проходить обстеження пацієнтів з захворюванням тканин пародонту?

Метою обстеження хворого з патологією пародонту є встановлення діагнозу, ступеню важкості захворювання, вияснення місцевих та загальних чинників виникнення і розвитку хвороби.

Діагностика захворювань пародонту передбачає кілька рівнів:

• Перший рівень. Первинне обстеження: вивчення скарг, знайомство з анамнезом розвитку захворювання, огляд та проведення інструментальних клінічних обстежень. Проведення досліджень дозволяє поставити попередній діагноз на підставі клінічних проявів запального процесу і намітити характер місцевих заходів лікування та профілактики.
• Другий рівень. Дослідження стану фізіологічних процесів у пародонті з використанням функціональних та імунологічних методів дозволяє поставити розгорнутий діагноз і визначити комплекс лікувальних і профілактичних дій у цілях корекції місцевих функціональних порушень.
• Третій рівень. Поряд з обстеженням місцевого статусу і дослідженням місцевих фізіологічних процесів включає дослідження загального стану організму хворого. На цьому рівні можливе встановлення остаточного діагнозу, прогнозування перебігу процесу в пародонті і призначення комплексних лікувальних і профілактичних заходів.

Порядок проведення діагностики пародонтологічних захворювань:

• Ведення і оцінка медичного і стоматологічного анамнезу.
• Загальне пародонтологічне обстеження з метою визначення топографії ясен і прилеглих структур.
• Визначення наявності запалення ясен і його ступеню.
• Пародонтологічне зондування з метою визначення глибини пародонтальних кишень і стану під’ясенної зони (наприклад, наявність кровотечі або гнійного ексудату при зондуванні).
• Наявність і розповсюдження бактерійного нальоту і каменю.
• Стоматологічне обстеження, що включає діагностику карієсу, оцінку стану проксимальних контактів, оцінку стану протезів, мостів, коронок і пломб.
• Ступінь рухливості зубів.
• Наявність і ступінь залучення фуркації в патологічний процес.
• Наявність порушення оклюзії і патології прикусу.
• Інтерпретація достатньої кількості діагностичних периапікальних і панорамних рентгенограм.

Що таке пародонтальна кишеня?

Важливою клінічною ознакою пародонтиту є пародонтальна кишеня. Кишенею називають ясенну борозну, глибина якої зросла в результаті пародонтологічного захворювання. Поява її зумовлена, в першу чергу, порушенням зубо-ясенного з'єднання. Прийнято використовувати наступну класифікацію кишень:

• Ясенна кишеня (псевдо кишеня).
• Надкісткова кишеня.
• Внутрішньо-кісткова кишеня.